Важно знать

По-настоящему радостна жизнь, посвященная цели, которую ты поставил перед собой, ощущая себя истинной силой Природы ,а не дрожащим сгустком болезней и несчастий, сетующим, что мир не хочет сделать тебя счастливым…В момент смерти я хочу чувствовать, что полностью использовал все свои силы, ведь чем больше я работаю тем больше живу. Я радуюсь жизни как таковой. Жизнь для меня — это не свеча, это горящий факел, данный мне на время, и я хочу, чтобы он горел как можно ярче, прежде чем я передам его будующим поколениям.

 

(Джордж Бернард Шоу).

Здравствуй, друг! Разреши нам тебя так называть!! Если ты читаешь эти строки, наверняка в твоей жизни, либо в жизни близких твоему сердцу людей  происходят на первый взгляд непоправимые, безысходные, а порою кажущиеся бесповоротными события. С первых же строк хотелось бы поделиться с тобой тем оптимизмом, неиссякаемой верой, надеждой и любовью, которая присуща авторам данной статьи. Мы утверждаем— Безвыходных ситуаций не бывает!! Мы — это те, которым довелось стоять на краю той пропасти, чумы 20-го века – наркомании, но благодаря любви наших семей, родных, сообществу людей в которое нас привел Господь Бог, пройдя долгий и изнурительный  путь, излечившись и обретя свободу, неустанно благодарим их, имеем радость и считаем своим долгом поделиться своим опытом борьбы с этим злом с тобой!

Помимо того, что наркомания (с твоего позволения, далее по тексту мы будем называть ее болезнью, каковой она по сути и является) поражает четыре сферы жизнедеятельности человека —  биологическую, психическую, социальную, ну и конечно же духовную!  Мы имеем четкое убеждение и понимание того, что наркомания – проклятие судьбы…! Почему именно проклятие? — спросишь ты.. Людей что, кто-то намеренно проклинает и они после этого начинают употреблять ПАВ ( психо-активные вещества ) как по взмаху не видимой волшебной палочки в руках страшной ведьмы ? Сейчас попытаемся  объяснить. Подумай сам, чем еще можно объяснить тот факт, что наркомания ровно как и другие тяжелые, а порой и смертельные заболевания такие как : диабет, инсульт,  рак, вирусные заболевания, не избирательна в выборе своей жертвы, исходя из ее внутренних качеств, возраста, социальной категории. Она не обращает внимания на то, беден ты или богат, воспитывался в благополучной семье или же в семье с более чем скромным  достатком, получил высшее образование или не полное среднее, бизнесмен ты или госслужащий, спортсмен или проводишь время за книгами, публичный ты человек или тебе просто не хватает на обучение твоих детей, содержание семьи и поэтому ты таксуешь по вечерам в надежде на лучшее будущее. Поверь нам на слово, болезни совершенно нет до этого никакого дела, она бесцеремонно, прикинувшись безопасной, подобно волку в овечьей шкуре войдет в твою жизнь и принесет с собой все те ужасающие последствия, которые неизменно следуют за злоупотреблением наркотических средств. Полное разрушение твоего здоровья и жизни, жизни твоей семьи, всех тех, кто близко соприкасается с тобою. Ведь за эйфорией и кайфом, которые испытывают люди, начинающие употреблять вещества изменяющие сознание ( опиаты, амфитамины, барбитураты, алкоголь  и т.д.) неизбежно, как за днем приходит ночь, начальное употребление быстро переходит в злоупотребление, а затем и вовсе скоропостижно обретает все более отчетливый злобный оскал зависимости. Дальше в твою жизнь приходят постоянные слезы, отчаяние, обиды и бессилие, не смотря на всю твою браваду и внешнее непризнание собственной слабости перед болезнью, не говоря уже о проблемах с законом и отторжением социума.

Если тебе приходилось читать роман В. Гюго «Отверженные», то там отлично отображен тот конфликт, который возникает между главным героем (оступившимся каторжником) и остальным обществом, которое по воле судьбы находится на более высокой социальной ступени.

День за днем зависимость, словно снежный ком пущенный с горы, набирает скорость и в итоге всей мощью ошеломляющих последствий обязательно раздавит зависимого человека. А не раздавит, так принесет тяжелейшее заболевание иммунной системы – жизнь на заместительной терапии, гепатит С и следующее за ним дорогостоящее лечение, разрушение всех жизненно важных органов и наконец смерть. Так что же-выхода нет? Ведь существует признанный факт, что наркомания- это неизлечимая, хроническая и прогрессирующая болезнь. К нашему счастью  есть одно Но – ее можно остановить!!

Дорогой друг, иногда болезнь настолько имеет запущенную форму, что человек уже давным давно разрушенный как личность, со сломанной волей и убитым здоровьем, говорит сам себе что он на дне и терять ему нечего. Отчаявшийся и неверящий в то, что он может жить как то иначе, должен услышать одну замечательную фразу, которую сказал нам пациент нашего реабилитационного центра —   « Я думал что я на дне…  пока мне не постучали снизу».

Вера в успех, в себя, в реабилитационную программу и безоговорочное, самоотверженное участие в ней, проявление каждодневного мужества, самодисциплины, трудолюбия, упование на Бога — вот слагающие успеха трезвости и главное условие своевременности  обращения к специалистам за помощью! День за днем восстанавливая и выстраивая свою разрушенную личность по кирпичику, воспитывая в себе новые привычки, меняя свой характер, подобно строителю, возводящему свою собственную китайскую стену трезвости, которая сможет препятствовать возврату заболевания в твою жизнь. Полное изменение собственного мышления и образа жизни – вот путь к свободе! Если же продолжать мыслить, говорить и поступать как  раньше – и жизнь будет как раньше… Все старые способы поведения к жизни в трезвости не пригодны, зато легко вернут в употребление! Вот в чем корень проблемы, осознай это мой друг.

Мало делать правильные поступки, надо еще распознать время , в которое надлежит их сделать. Мы не можем сесть в лодку, которая уже проплыла мимо, или в ту, которая еще не пришла. Знать как действовать, – половина дела, другая половина – знать время, когда совершать действие. Для всех дел в мире есть надлежащее время, но чаще всего люди упускают его. ( Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Владимир, Митрополит Киевский и всея Украины).

Поведение зависимого человека не поддается логическому объяснению, так как в отличие от здорового человека, наркотик занимает главенствующую позицию в шкале человеческих ценностей и потребностей (еда, сон, кров над головой, одежда, семья, работа, здоровье, это все потом), а сейчас — « добыть дозу и употребить во что бы то ни стало, а там будь что будет…либо что – то придумаю». Да, дорогой читатель, именно добыть, так как для того чтобы изо дня в день утолять жажду, кормить собственную зависимость, наркозависимому приходится проявлять недюжие актерские, организаторские, умственные способности – каждая клетка организма мобилизуется ради обеспечения плотской, болезненной потребности.  Очень важно знать и понимать, что  все это похоже на то, когда бешенная собака кусает ни в чем не повинных прохожих на улице. (У бешенной собаки нет выбора, она кусает. Д.Б. Шоу) И болезнь будет прогрессировать, а наркозависимый будет взращивать и преумножать в себе злость, чувство вины и обиду на себя, на весь «белый свет». Самое страшное, что родные человека, находящегося в зависимости от болезни, будут считать его смерть возможно единственным выходом из замкнутого адского круга…

Поэтому Тебе, наш дорогой друг и твоим родным очень важно знать и понимать, что все люди ошибаются, умные и сильные, а упав в лужу встают и отмываются от грязи, дураки же и слабаки продолжают лежать в луже, делая умное лицо. Если случилось несчастье и ошибка совершена, как бы трудно не было, самое лучшее что можно сделать – признать ошибку, признать свое бессилие перед проблемой и обратиться за помощью к людям, у которых есть опыт преодоления болезни, которые тебя поймут и обязательно помогут.

Лишь только то ошибка –  что не исправляется (Конфуций).


Статья
Особливості емоційної сфери наркозалежних.
Провідний психолог-тренер, консультант  «Амік21»,
психолог –тренер центру реабілітації «Ренессанс».
Кім Алеся Володимирівна

Сьогодні у зв’язку з високою інтенсивністю впливу емоціогенних факторів на психіку людини, які, у свою чергу, знижують рівень стресостійкості й ведуть до підвищення рівня соціальної дезадаптації особистості. Людині доводиться знаходити засоби зниження рівня напруги нервової системи, у якості одного з деструктивних способів виступає наркотик. Зловживання психоактивними речовинами є міжнародною проблемою, від якої страждає майже кожна країна на земній кулі, у тому числі й Україна. Численні проблеми здоров’я, смерті, соціальні проблеми, пов’язані із цим зловживанням, є результатом складної взаємодії між психоактивними речовинами, конкретною людиною й середовищем. У споживача виробляється сильна звичка до психоактивних речовин (залежність), у результаті якої вживання наркотиків стає все більш неминучою. Недооцінка психологічних факторів і психологічних механізмів у виникненні й динаміці наркоманії знайшла своє відбиття в позиції офіційної наркології, що розуміє наркоманію як групу захворювань, викликаних систематичним уживанням наркотичних речовин, що проявляється в змінах реактивності психіки й фізіологічної залежності, а також у деяких інших психологічних і соціальних явищах.

Наше дослідження спрямоване на аналітичний огляд робіт психологів на предмет особливостей емоційної сфери наркозалежного. Метою нашого дослідження є аналіз особливостей емоційної сфери наркозалежних. Предметом є особливості емоційної сфери наркозалежних.

Емоції — це  психічний  процес, що  відображає  об’єктивну реальність  у  формі  переживань  людини, що  виражають   його   суб’єктивне відношення  до   навколишнього  світу  й до самого себе.  Суб’єктивне емоційне відношення особистості до об’єкта  може бути позитивним, негативним, амбівалентним  (двоїстим) і невизначеним. Емоції — джерело інформації про  значення  для індивіда тих або інших подій, їхньої адекватності суб’єктивним  потребам [4, с.3]. Емоційну  сферу  людини  становлять  такі  емоційні прояви,  як  емоційні  стани,  емоційні  відношення  й емоційні реакції. Емоційний  стан — це   відносно  тривале  й стійке  перебування  в  якому — небудь  настрою,  пов’язаному  із загальним соматопсихичним тонусом людини. До емоційних станів відноситься: почуттєвий тон.

Почуттєвий  тон  не  має  власного  змісту  й  виникає  у відповідь  на  безпосереднє  відчуття  сприйняття  окремих  об’єктів  або миру  в  цілому.  Почуттєвий  тон — це  загальне,  відносно   постійне, недиференційоване  емоційне  тло,  на  якому  протікають психічні процеси, настрій.

Настрій  являє  собою  тривалий,  відносно  стійкий загальний  емоційний  стан, що  офарблює  окремі  психічні процеси й поводження людини.

Емоційні відносини відображають зв’язок особистості з об’єктом і його  внутрішню  суб’єктивну  оцінку   цього  об’єкта (об’єктом   може виступати  й  сам  суб’єкт — тоді  мова  йде  про   самовідношення,  відношення  до себе). До емоційних відносин зараховуються:

— почуття (чітко  обмежені  часом  переживання, що  містять оцінку явища);

— страсті (більш  тривале  й  напружене  емоційне відношення, що  характеризується  сконцентрованістю,  зосередженням  почуття на якому — небудь об’єкті або виді діяльності).

У  хімічно  залежної людини  таким   об’єктом   є  наркотик  (і, відповідно, уживання), на який спрямовані почуття хворого.

Емоційні  реакції являють собою  безпосередню відповідь на  певні  враження.  До  емоційних  реакцій   ставляться:

— афект  (стрімко  емоційний  процес, що  бурхливо  протікає,   вибухового  характеру,  що  може  дати  непідлеглу  свідомо —  вольовому контролю розрядку  в дії) [9, с.13].

Афект — це   короткочасна  реакція  на  стресовий  вплив.  Він супроводжується  руховими   порушеннями   і  вегетативними проявами.

Емоції містять у  собі три складові  частини:

— переживання (яке може  супроводжуватися  соматичними почуттями);

—  спонукання  до дії;

—  пізнавальний компонент (дозволяє зрозуміти та  оцінити події).

К.  Ізард (1980) запропонував   класифікувати  емоції  на

фундаментальні  й  похідні. До  фундаментальних відносяться:  інтерес, хвилювання, радість, подив, горе — страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором, провина. Інші емоції є похідними.

Залежно  від    змісту  потреб,  які  відображають емоції,  виділяють  вищі (задоволення  соціальних  потреб людини)  і  нижчі (задоволення  егоїстично  — утилітарних  й інфантильно — гедоністичних  потреб  людини),  емоційні стани.  У  хімічно   залежних   людей  домінують  нижчі емоційні  стани.  Емоції  хімічно  залежної  людини є  показниками  задоволеності,  або   незадоволеності  його змінених  потреб — патологічного  потяга,  що  є домінуючим (можливо, єдиним) в ієрархії мотивів [6, с. 33].

Емоційна  сфера  тісно  пов’язана  з  мотиваційнно — потребностною сферою  й відбиває  її зміни  в  хімічно залежних людей. Також  вона зв’язана  з  усіма  іншими  сферами  особистості,  емоції  супроводжують  всі психічні  процеси.  Відображаючи  ті  або  інші  сторони  людського  характеру  й  реакції  на  навколишній  світ,  емоції  тісно  зв’язані  з   усією особистістю в  цілому. Емоційні розлади відіграють значну роль у  психічних   порушеннях.  Емоційна  сфера  має  свої індивідуальні особливості, вона розвивається  й  змінюється  протягом   всього життя.

Наркоманія  істотно   змінює  емоційну  сферу  людей, впливаючи    на  всі  характеристики  емоцій:  їхня  якість,  зміст, спрямованість,  тривалість,  стійкість,  виразність,  глибину, динаміку.

А. Н. Леонтьев  писав: «Найпростіші  емоційні  процеси виражаються  в  органічних,  рухових   і  секреторних  змінах  і належать  до числа  вроджених  реакцій.  Однак,  у  ході розвитку емоції втрачають  свою  пряму  інстинктивну  основу,  здобувають важкий  характер,  диференціюються  й  утворюють різноманітні  види  так  званих  вищих   емоційних  процесів: соціальних,  індивідуальних  й  естетичних,  які  в  людини становлять головний зміст його  емоційного життя» [8, с. 94].

У  процесі  наркоманії  відбувається  деградація  особистості  й всіх  психічних  процесів,  у  тому  числі  й  емоційних,  які  від сложнообумовлених деградують до спрощених.

Розглядаючи   окремо  найбільш  часті  емоційні  стани наркоманів і причини виникаючих  емоційних дефіцитів  розвитку, у  першу  чергу,  необхідно  підкреслити,  що  вживання наркотиків   є  свого  роду  захисною   дією,  засобом  відходу  від проблем   в  ілюзорний  і  комфортний  мир.  Страх  перед  життєвими  труднощами  С. Б.  Белогуров  уважає  основою  формування  психічної залежності  від  наркотиків. «Люди,  вирішуючи  свої  повсякденні  проблеми  самостійно   справлятися  із  тривогою,  розпачем,  нудьгою, роздратуванням  і  т.д.  Подібне  навчання  повинне  бути  безперервним,  як тренування  у   спортсменів.  Якщо  уникати  таких «тренувань»,  ці  навички поступово  зникають. Аматор наркотиків (також й алкоголю) воліє ховатися від неприємних почуттів, у результаті чого губить уміння спілкуватися із власними  емоціями  й переборювати  хоч скільки -небудь  значні кризи  без  допінгу.  Залишившись  без  дурману,  він  випробовує  найтяжкий стрес,  що  пов’язаний  з  корінною   зміною  звичного  укладу  життя.

Раніше він  міг  «піти» у  внутрішній мир приємних  мрій або хоча б  не так  гостро  відчувати  необхідність  насущних  і  невідкладних,  не  завжди легких рішень (до  того  ж часто  потребуючих  певних жертв), а тепер вже  не  захищений  і  змушений  протистояти  негативним  емоціям,  але  не знає, як це робиться» [4, с. 24].

Життєві  труднощі  й  проблеми  властиві  всім,  оскільки   люди відчувають потреби й не завжди мають можливість їх задовольняти.

Однак,  як  уважає  Джон  Пауелл,  незадоволення  однієї,  самої  головної потреби  робить  людину  нещасною  і  нездатною  до  продуктивного рішення  проблем,  і  як   наслідок,  може  привести   до  наркоманії  як захисному   механізму — це  потреба  в  любові  до   самого  себе. «… все більше  й  більше  число  фахівців  погоджуються  з  тим,  що ця потреба  настільки  фундаментальна  й  настільки  істотна,  що   якщо  вона задоволена —  людина  здорова,  щаслива  як особистість.  Ця  потреба  називається — щира  й  глибока  любов  до самого себе, справжнє й радісне прийняття себе, щира самоповага, що дає  відчуття  свята: «Як  добре  бути  собою!», «Я щасливий бути собою!» [10, с. 78].  Незадоволення  ж  цієї  потреби, неприйняття  самого  себе  викликає  тотальне  страждання,  біль  і  порожнечу.

«Люди, у яких немає почуття прийняття самих себе (самоприйняття), приречені на  постійне  страждання.  Ми  більш — менш      уміємо   обходитися  з  тим болем, що викликається обмеженням  наших можливостей… але як бути з  болем, що  виникає  від  відчуття  нашого   банкрутства,  що  захоплює  самий  центр  нашого  Я».  Прагнучи  піти  від відчуття  власної  нікчемності  й  не  знайшовши  задоволення  й  миру усередині  самих   себе,  люди  прибігають  до   різного  роду «замінам «  і пристрастям. Глассер  виділив 4 види таких  замін:

—  депресія;

— озлобленість й антисоціальне поводження;

—  божевілля;

— фізичні захворювання.

Камуфлюючи  частину  страждання,  заміна  не  може  повністю  позбавити людину  від  всього болю, і  тоді  людина «глушить»  цей  залишковий біль  якоюсь пристрастю (те, що  ми можемо назвати аддиктивним, або залежним поводженням ). «… людина  однаково    буде  схильний  до  тих  або  іншим убиваючий біль «пристрастям » як добавки до  заміни, обраної як  основний   притулок».  Джон  Пауелл   пише: «Алкоголь  й опіум  є  найбільш  ефективними  засобами, що  вбивають  біль, хоча  вони  викликають  прагнення  до  постійного   вживання  й  роблять руйнуючий  вплив».  Іншими  пристрастями можуть бути  їжа,  робота,  секс,  азартні  ігри  та  інше. «… таким   чином,  серед жертв  пристрастей  ми  зустрічаємо  людей, що  непомірковано   віддаються наркотикам,  їжі  або  роботі.  Загальною  рисою  всіх   трьох  категорій  пристрастей є  те,  що  всі  ці  люди  прагнуть  полегшити  біль,  заподіюваний  їм життям,  що,  очевидно,  не  має  ніякої  ціни,  змісту  й  не доставляє радості».

Повертаючись  до  емоційних   розладів, що супроводжуються  наркоманією, ми  бачимо, що емоційні  й  особистісні  проблеми, незадоволеність  життям  можуть  бути присутнім  споконвічно  й  у більшості  випадків,  є  тлом  для  розвитку  наркоманії.  Спроби ж вирішити особистісні проблеми, заглушивши біль, «втеча в рабство замін і пристрастей»  стає  самостійною  проблемою,  що  на  час відсуває, але, власне  кажучи, лише затягує вузол  нерозуміння  себе, своїх  емоцій,  своїх  потреб.  І  далі,  як  пише  Пауелл: «саме сумне в цій трагедії те, що людина, що почала вживати наркотики, вже не тільки перетнула  міст, що веде  в неіснуючий мир, але й спалила за  собою цей  міст.  І  оскільки  вона  вже  живе  в  неіснуючому  світі,  вона не  в змозі   розуміти  реальне,  бачити  речі   такими,  які  вони  є  в дійсності,  чути  те,  що  відбувається  насправді,   вступати  в якісь  відносини  із  предметами  цього  миру,  такими,  як   вони  є… трагично також і те, що з того моменту, як пристрасть починає управляти своєю  жертвою,  людина  вже  віддає перевагу  цій  своїй  пристрасті  всім   і  всьому».

Збільшенню особистісних  й емоційних  проблем  сприяє  те, що «якщо обрана пристрасть виявилася діючим, то  страждалець, що заспокоївся,  уже  перестає  відчувати потребу  в яких — небудь  інших імпульсах,  які  змушували  б  його  шукати  й  знаходити  дійсну цінність себе як особистості» [10, с. 95].

Це  ж  відбувається й  з людьми, що пристрастилися  до  наркотиків  по будь-якій  іншій  причині,  будь  та  проста  цікавість,  характерна  для підлітків, яка перший  раз пробує   наркотики.  Емоційне  відчуження  від  самого  себе,  нерозуміння  себе  й  своїх  емоцій  до  формування     залежності чи ні — так  чи  інакше,  воно   розвивається в процесі хвороби.

Як пише Т.Т. Горський, «уживання хімікалій, будь  це алкоголь або  інший, що  міняє  настрій  наркотик,  дозволяє  хімічно залежній  людні  обходити  нормальні  етапи  емоційного  розвитку» [4, с. 65]. Він пояснює це тим, що хімічно залежні люди, навчившись  досягати  приємних  відчуттів  без  допомоги  зміни  своїх  думок і дій, а за допомогою наркотиків, перестають докладати зусиль до керування своїми почуттями, і емоційний ріст припиняється.

Діючи  пригничуючи  або  збуджуючи нервову  систему, наркотики  дизбалансирують  емоційну  сферу,  штучно  викликаючи емоційний  сплеск  під час  уживання  й  емоційну спустошеність і пригніченість у міру ослаблення дії інтоксикації.

Таким  чином,  під   час  дії  наркотику  людина   почуває емоційний підьйом  і задоволеність, упевненість у собі; вона, як би піднімається  над  проблемами  й  дрібними   неприємностями,  відчуває  в  собі сили,  легкість  у  спілкуванні  й  доброзичливість  до  усіх.  По  закінченню дії наркотичного  впливу погляд на навколишній світ і відношення до  нього   міняється.  Настрій  й  емоційне  розжарення  знижується.  Людина емоційно  виснажується, упадає в  тугу,  неясну тривогу,  занепокоєння.  Мир   здобуває  загрозливі  відтінки,  випливають  відсунуті  й невирішені  проблеми,  відчуття  всесильності  пропадає,  і  людина почуває себе «задавленою» і безпомічною.

По  мірі  розвитку  наркоманії  первісна йде ейфорія,  а відчуття особистої неспроможності й неповноцінності в період ремісії підсилюється. Наркотики більше не піднімають настрій до колишнього піка, а,  як  би, повертають  його   до  колишньої  норми, що  була  до  початку вживання.  Таким  чином,  збільшується  контраст  у   самовідчутті наркомана, його  емоційне відношення до  себе стає двоїстим.

Під  дією  наркотику — упевненість  у   собі,  у   своїх  здатностях.  При відсутності  наркотиків — низька  самооцінка,  презирство  до   самого  себе, відчуття неповноцінності й тривога, що  ця неповноцінність розкриється й стане  помітною  оточуючим   людям,  підозрілість,  недовіра  й помисливість,  прагнення  сховати  свою  дефектність  під  масками захисних  механізмів — агресії,  байдужості  й  т.д.  Незадоволення й дратівливість,  емоційна  відчуженість  й  ізольованість наркомана  лише  відбивають  його  власну  непевність  у  собі.  До наркоманів  часто  застосовують  епітети «брехливий», «юлящий», «слизький», «ненадійний», «ведучий  подвійне  життя»  і  т.д.  Всі  ці  придбані характерні  якості  мають  своєю  метою  сховати  від  навколишніх  і  від самого себе свою малоцінність.

Усвідомлюючи  або не  усвідомлюючи  свої  емоційні  переживання, наркоман  за допомогою  вживання йде  від  них,  відчужується  й  забуває про них. У цей час він здається собі не таким вже мерзенним   —  звідси  й  подвійність  самовідносин.  Він  прагне  удержати  цей стан і боїться, коли воно проходить.

У  ряді  емоційних  переживань  наркомана  постійно присутній  страх.  Страх   перед  труднощами;  страх  перед  тим,  що  відкриється  його  неуспішність;  страх  того,  що  люди  побачать  його «щіру особу»  і  відвернуться  від  нього;  страх   самотності;  страх  виявитися  без підтримки; страх виявитися без наркотиків і без засобів на наркотики; страх викриття;  страх  смерті  й  страх  божевілля;  страх  порожнечі  й безглуздості.  Крім  опредмеченного   страху,  наркоман  постійно випробовує безпредметну й неясну тривогу.

Другим   постійним   супутником   наркомана  є  почуття  провини. К.Тітов,  психолог  і  президент  Санкт-Петербурбужського  центру  соціальної реабілітації  й  адаптації,  говорить  про  те,  що   все  наше  виховання побудоване  на  почутті  провини.  З  дитинства  основним  способом  керування дитиною   з  боку  дорослих   є  використання  почуття  провини.

Пред’явлення  якогось  ідеалу  дитини,  до   якого  кожна  дитина  повинен прагнути,  і  осуд  дитини (а  не  його   вчинків,  що  було  б вірніше) у випадку його  невідповідності цьому  ідеалу  (а відповідати йому  жоден    дитина  повністю  не  може, — виходить, у  чомусь  він  завжди  поганий) веде до  формування, розвитку й  закріплення почуття провини. Це почуття  провини  накопичується  за  час  дорослішання,  і  багато  з людей (їх  називають індукторами)  досить  успішно  використають  почуття  провини  інших  з  метою маніпуляції.  Як  говорить  Тітов, «почуття  провини — це   хвороба  всього  сучасного  миру [2, с. 42].

Наркоманія  підсилює  це  почуття  провини.  Нерозуміння  природи

захворювання  з  боку  самих  наркоманів  і  суспільства  індуцирує  почуття  провини в наркомана за страждання, які він несе навколишнім  його  людям і собі  й  за  його «небажання»  кинути  наркотики.  Нездатність  припинення вживання  зв’язується  наркоманами   зі   своєю  безвольністю  й безхарактерністю,  а  оточуючими  людьми — з  його   егоїзмом  й аморальністю. Подолання цього почуття провини з новим, об’єктивним підходом   до   хвороби  є  однієї  з  перших  завдань  у  процесі видужання від наркоманії.

Однак, людина не може жити з постійно гнітючим  почуттям провини.

Рано   або  пізно   починають  діяти  психологічні  захисні механізми, що  по — перше  захищають  психіку  людини  від  надмірної напруги,  але  потім  (якщо  вони  продовжують  функціонувати  тривалий час)  сприятливому  припиненню  психологічного  росту  й  розвитку психологічної  зрілості.  До  таких   захисних  механізмів  ставиться перенос — наркоман починає обвинувачувати  вже не  себе,  а  оточуючих  людей, знаходить винуватих у своїй наркоманії, своїх  образах і нещастях. Іншим захисним  механізмом  є  заперечення  —  своєї хвороби,  своїх  проблем, загальне перекручування об’єктивної картини й положення речей. Ще один     захисний  механізм, що часто  зустрічається, — раціоналізація, що  проявляється  в схильності людини знаходити раціональні виправдання своєї залежності.

Особливо   небезпечний,  але,  практично  завжди  неминучий  механізм психологічного захисту — витиснення. Тяжкі емоції, що супроводжують наркоманію,  стають  нестерпні  й  придушуються,  витісняються  зі свідомості  людини.  Згодом наркоман  перестає  усвідомлювати  почуття  провини, а разом з ним й інші емоції. Зрештою,  людина  перестає їх розрізняти.

Емоційні  розлади  хімічно залежних  людей такі: емоційна  сфера  наркоманів  значно   сплощується.  Звужується емоційний  резонанс:  поширеність  емоційних  реакцій зменшується,  звужується  спектр   емоцій — набір  об’єктів,  ситуацій, потреб,  видів  діяльності,  на  які  раніше  емоційно реагувала  людина,  зменшується.  В  остаточному   підсумку,  емоційний резонанс  досягає  крайнього  ступеня  звуження  зі  спрямованістю реагування на внутрішні утилітарно — гедоничні потреби. Даний розлад  одержав  назву  емоційної  патологічної  інверсії.

Знижується  сила (інтенсивність)  емоційних  проявів  хворих, що супроводжуються  зменшенням  невербальної  виразності, експресивності  міміки  й  жестів,  хворі  виявляють  збліднення емоцій.

Виникаюча  у  хворих  з  хімічною  залежністю  емоційне нівелювання  виражається  в  зникненні   диференційованого  емоційного  реагування  на  різні  по  значимості  об’єкти,  види діяльності.  Не  стосовні  до  предмета  залежності  потреби, події  й  ситуації  гублять  свою  значимість  для  людей,  хворих наркоманією, виразність їхніх емоційних реакцій зрівнюється.

Зрештою,    наступає  емоційна  тупість  або  глухота, виникає  так  званий «параліч  емоцій», що  проявляється  в безрізниці, нечутливості й повній емоційній спустошеності.

Висновки. Звичайно, наведений аналіз не є вичерпним. Однак, він дає можливість побачити многоаспектність проблеми й роль психічного фактора, а саме емоційної сфери, в динаміці залежності. У зв’язку із цим, ефективне лікування наркоманії можливо, якщо воно будується як системний вплив, здатно підвищити можливості особистості самореалізуватися в динамічному соціальному середовищі. Найменш дослідженим аспектом наркоманії виявляється центральний компонент залежності — психічна залежність від наркотику. На наш погляд, це обумовлюється наступними причинами. По-перше, тривалою недооцінкою психічних факторів патогенезу при наркоманії. По-друге, нерозробленістю методологічної бази для дослідження структури, функцій і динаміки психічної залежності від наркотичної речовини.

БІБЛІОГРАФІЯ.

1.  Ассаджолі Р.   Психосінтез: теорія  й практика. — М.: «REFL-book», 1994.

2.  Барцалкіна  В.В.  Програма  духовного  розвитку  «Дванадцять

кроків»  у  практиці  лікування алкоголізму. // Мир  психології й  психологія  у світі. № ПРО, 1994.

3.  Батіщєв В.В., Нєгєріш  Н.В.  Методологія організації програми психотерапії  й  реабілітації  хворих  залежністю  від  психоактивных  речовин, що мають низький рівень мотивації на лікування. — М., 2000.

4.  Белогуров  СБ.  Популярно   про   наркотики  й  наркоманиях. — Спб.: «Невський Діалект», 2000.

5.  Бухановський  А.О.,  Кутявін  Ю.А.,  Літвак   М.Е.  Загальна

психопатологія. — Ростов н. / Д.:Із  ЛРНЦ «Фенікс», 1998.

6. Ізард К.Е. Емоції людини. — пер . с англ. ; М., 1980.

7. Ільїн Е.П. Мотивація й мотиви — СПБ: З  «Питер», 2000.

8. Леонтьев А.Н. Потреби, мотиви й емоції. М., МГУ, 1971.

9. Рубінштейн  Л.С.  Основи  загальної  психології. — СПБ:  З

«Питер «, 2002.

10. Фрідман Л.З, Флемінг Н.Ф, Роберті Д.Х., Хайман РЄ . Наркологія. — пер . с англійського: М.; Спб.; «З БІНОМ» — «Невський діалект», 2000.


Реабилитация наркозависимых — система взаимодействия между пациентом и специалистами, опирающаяся на специальные терапевтические условия и направленная на полное или частичное восстановление всех функций жизнедеятельности пациента, умение строить межличностные взаимоотношения, необходимые для адаптации к жизни без наркотиков.

Реабилитационные мероприятия имеют определенную последовательность, исходя из индивидуальных проявлений заболеваний и сопутствующей проблематики. В большинстве случаев в первую очередь они нацелены на восстановление работоспособности воспитание собранности, то есть направленны на организацию поведения. Во вторую очередь происходит проработка внутренних конфликтов, поиск смысла происходящих изменений, стимулирование творческого и учебного потенциала. и в завершении планирование будущей жизни, обсуждение возможностей и рисков — этап социальной адаптации.


» Геноцид»

 

По данным специалистов, 80% украинских школьников пробовали легкие наркотики, когда им еще не было 15-ти лет.

Данные о наркотически зависимых украинцах поражают. По официальной статистике, наркозависимых в стране — 150 тысяч, а вот по неофициальной, по уверениям врачей, таких людей в десятки раз больше.

» Я скажу, что официальную статистику на сегодняшний момент можно смело умножать не на 10, а на 20, и мы не ошибемся. 80% молодежи, а именно подростки от 13 до 18 лет, пробуют те или иные психоактивные вещества, и многие из них становятся зависимыми. Психоактивные вещества в себя включают не только наркотики, собственно говоря но и алкоголь, и медикаментозные средства. Слой зависимого населения достаточно большой, и молодежь среди этого населения занимает лидирующую позицию. Речь идет о детях 10-15 лет», — рассказал президент Ассоциации реабилитационных центров для наркозависимых В. Сова.

Кстати, по словам эксперта, приблизительно 30-40% украинцев, которые хоть раз пробовали наркотики, уже не могут остановится и начинают принимать их регулярно.

В сентябре прошлого года ООН провела среди украинских школьников анонимный опрос, и выяснилось, что наши дети начинают пить с 10 — ти лет, а пробовать наркотики —  с 15 — ти лет.


«Если наркоман начал думать и сомневаться — это означает, что первый шаг к успеху терапии уже сделан»

В последнее время многие специалисты в области медицины и других смежных наук начали понимать необходимость реабилитационной работы с наркозависимыми. Возникают реабилитационные центры, общины,    дневные стационары, полустационары, где сотрудники используют весь накопленный опыт работы, имеющийся в этой области к настоящему времени. В рамках медицины, психологии, социологии, педагогики и других наук продолжают проводиться исследования зависимостей от химически активных веществ. В период ремиссии, находясь в закрытом стационаре или реабилитационном центре, лица страдающие химической зависимостью, как правило, получают помощь различных специалистов: психиатра — нарколога, терапевта, психотерапевта, клинического психолога, социального работника — консультанта, медицинских сестер и других специалистов. Не существует таблетки от химической зависимости — для выхода из сложившийся ситуации человеку необходимо взять на себя ответственность за свои действия, нужно захотеть измениться и поверить в положительный результат. Поэтому после завершения дезинтоксикации, усилия специалистов должны быть направлены на то, чтобы пациент изменил свои взгляды на себя и на мир, осознал необходимость жить по — новому. Это очень сложный процесс. В первую очередь это война не с наркотиками, а сражение с желанием наркомана убежать, спрятаться от страха перед реальной жизнью в мире приятных ощущений и фантазий.

Здесь имеют значение любые результаты. Крайне важно, чтобы реабилитант начал задумываться о своей жизни, стал понимать, что за все происходящее с ним отвечает только он сам. Даже если видимый результат психотерапии отрицатилен и наркоман сорвался и вновь употребил наркотики, посеянное в его душе психотерапией зерно сомнения в собственном «праве колоться» обязательно «прорастет»  и даст свой результат в будущем. Главное на первом этапе лечения, чтобы у пациента началась «борьба мотивов». Чтобы даже мысль о наркотике вызывала бы тяжкие колебания и сомнения. Если наркоман начал думать и сомневаться — это означает, что первый шаг к успеху терапии сделан.

Приоритетной задачей реабилитации химически зависимых является формирование опыта жизни без наркотиков и развитие искусства сопротивления влияния наркотической среды.